Олег Фортуна
Святкування "Дня закоханих"
Це свято відбувається -14 лютого. Воно має язичницьке коріння. У язичницькому Римi 14 лютого вшановували богиню шлюбу, материнства й жiнок Юнону. Наступного дня починалися Луперкалiї — «фестиваль» на честь бога Фавна, покровителя стад, тiсно пов’язаного iз поняттям плiдностi. Ще одна назва дня 14 лютого — «Пташине весiлля», в цей перiод починали паруватися птахи.
Варто взяти до уваги, що Греко-Католицька, як і Православна Церкви не святкують це "свято". 14 лютого в наших храмах не згадується святий Валентин. Якщо ми відкриємо книгу «Життя святих», то побачимо, що із старовини Церква почитала трьох мучеників на ім’я "Валентин": мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера Римського, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Всі дати пам’яті - це дні, коли мученики прийняли кончину від рук язичників.
Співпадає лише рік (але не дата) загибелі священномученика Валентина Римського з роком смерті "передбачуваного" Валентина про якого мовиться в романтичній історії "дня всіх закоханих"... Тому ніяких особливих богослужінь 14 лютого з нагоди Дня «Святого» Валентина в нас не проводиться.
Усі Валентини канонiзовані задовго до роздiлення Церкви на західну i східну, а тому цих святих визнають i православнi, й католики. Вивчаючи справжнє житіє святого мученика Валентина, ми не відмітимо нічого спільного з сучасною його „легендарною” версією. Немає в нім ні таємних вінчань - загальновідомо, що сам обряд вінчання в Церкві був встановлений пізніше. Не знайдемо в житті мученика і писання любовних листів.
А також, слово "святий" наводить людей на думку, що це свято якось пов'язане з Церквою. Нажаль святкування його часто нагадує язичницькі часи та прямо порушує або ж заохочує до порушення однієї з 10 заповідей - не чини перелюбу. Любов в сучасному розумінні - це вже навіть не романтичні почуття, а часто хтиві розмови і погляди, а то і постільні сцени. Все це відверто пропагують ЗМІ та ті, хто охоче заробляють на цьому «святі». Мусимо визнати, що "День всіх закоханих" фактично став днем розпусти.
Кохання – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. У Біблії ми знайдемо чимало прикладів, що змальовують людські почуття. Зокрема, Соломонова “Пісня пісень” є живим прикладом ніжних емоцій, які спільно переживаються нареченими. Церква не засуджує кохання й особливої уваги один до одного. Але закоханість це ще не любов, а справжня любов пов’язана з не лише з емоціями та почуттями, а в першу чергу з відповідальністю та вірністю. Ось як описує подружнє кохання Святий Іван Золотоустий: “Беру тебе у свої руки і люблю сильніше, аніж життя своє. Тому що життя теперішнє – ніщо, а моїм найбільшим прагненням є прожити його з тобою таким чином, щоби ми були впевнені, що не будемо розлучені і в іншому житті, котре для нас приготовлено”.
Саме тому, як альтернатива до пропаганди «вільного кохання» виник Рух Чистих Сердець, девіз якого – “True love waits” (справжнє кохання чекає). Цей рух уже поширився в багатьох країнах, до нього приєдналися не тільки християни: католики, православні та протестанти, але і євреї та мусульмани. Вступаючи у цей рух, молоді люди дають обіцянку перед Господом Богом зберігати чистоту до шлюбу. І 14 лютого члени цього руху вже декілька років, як альтернативу до комерціалізованого „Дня закоханих”, проводять „День ціломудрія (чистоти, цнотливості)”. Основна його ціль – вказати на небезпеки, які існують в невпорядкованих зв’язках, пропагувати ідеї справжньої любові та дошлюбної стриманості, сказати молодим людям, котрі вже мали статеві стосунки, що можна почати все спочатку та жити в чистоті.
http://www.ugcc.org.ua/
Коментарі
Коли розпадався СССр, я у своїй школі запровадив Свято Валентина замість "23 февраля" Для Одеської облсті це було щось нове. У школі ідею прийняли і ніколи вже діти не святкували радянське свято
фигня
Маємо розуміти ту річ, що Валентинів день нічого немає спільного з Церквою і святим Валентином. Той хто удостоївся стану святості, його метою при житті земному була: жертовна любов до Бога, життя з Богом і для Бога, життя праведне і сповнене досконалістю у виконанні Божих заповідей, догоджаючи Божій волі, відрікаючись від тілесних пожадань.
Звичайно є Святі з іменем Валентина, але вони нічого не мають спільного з днем закоханих.
Мусимо визнати, що "День всіх закоханих" фактично став днем розпусти.
Якщо ми відкриємо книгу «Життя святих», то побачимо, що із старовини Церква почитала трьох мучеників на ім’я "Валентин": мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера Римського, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Всі дати пам’яті - це дні, коли мученики прийняли кончину від рук язичників.
Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання (ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії). За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.
Отже, як розуміємо Святого Валентина не відзначає Свята Церква 14 лютого, бо на цей день Свята Церква вшановує пам'ять Святого мученика Трифона.